До Дня української державності: історія хрещення й шлях до свободи

28 липня, у день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира, українці відзначають День хрещення Київської Русі — України та вперше День української державності.

Остання дата була запроваджена на 30-ту річницю святкування Дня незалежності минулого року Указом Президента №423/2021 «Про День Української Державності». Зокрема в преамбулі документу йдеться про наступне:

З метою утвердження спадкоємності понад тисячолітньої історії українського державотворення,

спираючись на історію української державності, яка сягає своїм корінням часів заснування міста Києва та розквіту держави за часів князя Київського Володимира Великого — державотворця, який прийняттям у 988 році Християнства засвідчив цивілізаційний вибір Київської Руси, спадкоємцями якої є, зокрема, Галицько-Волинське князівство, Українська козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава, Карпатська Україна та сучасна Україна,

вшановуючи пам’ять та засвідчуючи повагу до діяльності Тараса Шевченка, Миколи Костомарова, Володимира Антоновича, Михайла Драгоманова, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Грушевського, інших видатних представників національної еліти, а також борців за державність та незалежність України,

керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням,

дбаючи про благо Вітчизни та боронячи суверенітет, територіальну цілісність і незалежність України, а також зважаючи на необхідність утвердження історичної справедливості, постановляю:

Так, указ спонукає громадян вшановувати щорічно пам’ять про київського князя та прийняття Київською Руссю — Україною православ’я, місцеві адміністрації — влаштовувати пам’ятні заходи в містах, історично-наукові інституції — проводити дослідження, захищати й популяризувати історію.

Натомість День хрещення Київської Русі — України зробили державним святом Указом Президента України від 25 липня 2008 року № 668/2008, коли відзначали 1020-річчя історичної події.

Про хрещення Київської держави відомо переважно з одного історичного джерела — літопису Нестора. Хрестителем традиційно вважають князя Київського Володимира Великого, позашлюбного й наймолодшого сина князя Святослава Хороброго від ключниці Малуші. Роком хрещення називають 988 рік.

Релігію для своїх земель Володимир обирав не з міркувань власних вірувань й тим паче не через вибір суспільства й ось чому. До прийняття християнства на українських землях існувало язичництво, і спершу князь спробував реформувати це вірування, створивши пантеон богів. Однак ідея провалилася, а племена залишалися консервативними.

У ті часи володарі обирали релігію для кращого управління власною державою та для того, аби бути більш інтегрованим у світовий простір і не залишатися «аутсайдером». Перед Володимиром Святославовичем постало питання: із-поміж течій християнства, ісламу та юдаїзму потрібно було зробити якомога вдаліший вибір. І цей вибір пристав на релігію надвпливової Візантійської імперії.

В історичних джерелах процес хрещення описують так:

«Володимир у перший по хрещенні день наказав скидати ідолів, рубати й палити. Статую Перуна прив’язали коневі до хвоста й тягнули до Дніпра – дванадцять чоловік били його залізом. Кинули фігуру до ріки й князь наказав: “Як де пристане, відбивайте його од берега, аж перейде пороги – тоді лишіть його”.

І Перун поплив Дніпром і затримався далеко за порогами, в місці, що називалося пізніше Перунова рінь. На місцях, де стояли ідоли богів, побудували християнські церкви або божниці, як їх часом називали. Краса й велич нових святинь поволі згладжувала пам’ять про давню, просту віру».

Не варто й говорити, що частина місцевих племен сприйняла нові зміни погано й продовжувала вірити в тих, у кого вірили їхні предки. Однак, часи поволі змінювалися, Володимир почав віддавати десяту частину прибутку на першу кам’яну церкву в Київській Русі — Десятинну церкву, зведену на Старокиївській горі в Києві в 989—996 роках, — запроваджував свої монети, займався державотворенням та приєднанням нових земель.

Важливо пам’ятати, що колись Україна здобула віру, яка міцно вкорінила її в одному ряду з іншими європейськими народами. Це сталося не сьогодні, не в 1991 році, а 1034 роки тому, коли на місці країни московських загарбників були болота й ліси.

Ми боролися століттями за свободу, проголошували свою незалежність і долали безліч труднощів на шляху до її остаточного відновлення. Сьогодні ж ми маємо велику державу з величною, сміливою армієї захисників і захисниць. Ми безумовно маємо, за що боротися і чим пишатися.

Головне фото: Імовірне зображення Володимира з дружиною (uk.wikipedia.org).

Нагадаємо, Публічна бібліотека Вишневого презентувала книжкову виставку «Православна моя Україна» до Дня хрещення Київської Русі – України 28 липня.

Підписуйтеся на нас у Facebook та Telegram, щоб не пропускати останніх новин.